Податкова реформа. Нове у веденні обліку з ПДВ

З нового року набирає чинності Закон 4309а від 21.07.2014, який запроваджує в Україні систему ПДВ рахунків, а якщо бути більш точним – то систему грошового забезпечення зобов’язань платників податків по сплаті податку на додану вартість. На думку співавторів цього закону, він повинен сприяти абсолютному викоріненню схем по мінімізації, розкраданню, і іншим маніпуляціям з ПДВ.

Фактично цей закон впроваджує такий процес, як «солідарна відповідальність». Принцип простий: хтось все одно повинен заплатити.

Тепер трохи детальніше.

З 1 січня 2015 всі податкові накладні повинні реєструватися в Єдиному реєстрі податкових накладних. Станом на 01.01.2015 року у всіх платників ПДВ буде «0» грн. на ПДВ – рахунку. Таким чином, держава «обнуляє» свої правовідносини з бізнесом в частині цього податку. Сума, на яку платник ПДВ матиме право видати податкову накладну, буде розраховуватися за певною формулою. Якщо розрахунок формули менше, ніж сума податкової накладної, то для того, щоб видати податкову накладну, підприємству потрібно буде поповнити коштами свій ПДВ – рахунок на цю різницю. Формула розрахунку суми, на яку підприємство має право видати податкову накладну, за новими правилами така:

ΣНакл = ΣНаклПолуч+ΣТамож+ΣПопСч- ΣНаклВыд-ΣВозм-ΣПрев

де:

ΣНаклПолуч – загальна сума податку за отриманим платником податку податковим накладним;

ΣТамож – загальна сума податку, сплаченого платником податку при ввезенні товару на митну територію;

ΣПопСч – загальна сума перерахувань платником податків на ПДВ-рахунок з поточного рахунку;

ΣНаклВыд – загальна сума за виданими платником податків податкових накладних;

ΣВозм – загальна сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування;

ΣПрев – загальна сума перевищення податкових зобов’язань, зазначених платником податку в поданих податкових деклараціях, над сумою податку, зазначеного в складених таким платником податків податкових накладних (перевищення суми всіх податкових зобов’язань над сумою податкових зобов’язань, зазначених у податкових накладних).

Звертаємо увагу, що, виходячи з прийнятих змін, платник податків не зможе зареєструвати податкову накладну в разі, якщо сума в податковій накладній буде перевищувати суму, розраховану за вищевказаною формулою. При видачі податкових накладних важливо враховувати автоматичну роботу системи. Система сама буде проводити розрахунок суми для податкових зобов’язань (накопичувальним методом) і суми, на яку можна буде видати податкову накладну. Податкова накладна видається протягом 15 днів з моменту першої події. Паперової форми податкової накладної не буде. Постачальник буде мати технічну можливість видати податкову накладну, тільки якщо є грошове забезпечення буде міститися на його ПДВ – рахунку. Наприклад, якщо у постачальника не виявиться коштів, то він не зможе видати своєму контрагенту податкову накладну.

Різні «конвертові» схеми, які працювали раніше, на думку авторів законопроекту, повинні зійти нанівець, оскільки з боку конвертаційних фірм на ПДВ рахунки ніхто не буде оплачувати грошовий резерв під майбутній податок, а це означає, що покупець не отримає податковий кредит, і вся схема, яка дивним чином працювала раніше, тепер не матиме ніякого сенсу. Однак є й зворотна сторона медалі. По суті, з бізнесу «виймається» частина обігових коштів, і чимала.

А якщо враховувати те, що ПДВ рахунки вирішено відкривати в Державному казначействі, яке майже постійно знаходиться в стані «гострого браку коштів», то нескладно собі уявити, як важко, якщо взагалі можливо, буде повернути собі внесений резерв, навіть якщо на те є всі підстави і повністю відсутні заперечення з боку фіскальних органів. Проблема повернення ПДВ в країні була завжди, і з введенням нової системи, швидше за все, нікуди не дінеться. Але не все так безнадійно – сміливі платники податків, у яких від’ємне значення (рядки 24 або 20.2 декларації на додану вартість), можуть скористатися Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 р № 569 “Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість». Згідно з пунктами 26 і 27, були встановлені правила повернення помилково та / або надміру зарахованих до бюджету коштів з електронного рахунку платника на його поточний рахунок, у порядку, визначеному статтею 43 розділу II Кодексу, у тому числі і у разі анулювання реєстрації платника податку.

Таке повернення здійснюється за умови подання платником податків заяви в довільній формі, протягом 1095 днів з дня виникнення помилково та / або надміру сплаченої суми, в якій повинен бути зазначений поточний рахунок платника податку в установі банку, на який необхідно повернути такі суми з бюджету. Повернення таких сум здійснюється без використання електронного рахунку. Проблема повернення ПДВ в країні була завжди, і з введенням нової системи, швидше за все, нікуди не дінеться.

По суті, всі перераховані вище моменти є узаконеним способом вилучити у бізнесу частину коштів у бюджет, причому не вводячи ніяких нових податків. Просто, дешево і майже безповоротно. Розділом II Закону № 1621 визначено, що від’ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, і залишок від’ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані до 1 січня 2015 року, враховуються у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Облік такого від’ємного значення буде здійснюватися у податковій декларації ПДВ. Проектом нової форми декларації з ПДВ для такого обліку передбачено окремий розділ і додаток .

З 01.01.2015 суми бюджетного відшкодування, задекларовані в деклараціях за звітні (податкові) періоди до 1 січня 2015 року, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому відповідно до статті 200 Податкового кодексу України в редакції, що діяла станом на 31 грудня 2014 року, тобто залишок непогашеного від’ємного значення станом на 01.01.2015 не анулюється, а враховується окремо у складі податкової декларації з ПДВ за звітні періоди після 01.01.2015 і відшкодовується платникам в автоматичному або звичайному режимі за правилами і в строки, які передбачені Кодексом станом на 31.12.2014.

Але і це ще не все. Окремої уваги заслуговує той факт, що відсутність суб’єкта підприємницької діяльності за місцезнаходженням (навіть при повністю і вчасно сплаченому резерві майбутніх платежів з податку на ПДВ рахунок), може бути підставою для анулювання свідоцтва платника ПДВ, і, відповідно, закриття ПДВ рахунків із зарахуванням коштів, накопичених на ньому, на користь державного бюджету. Погодьтеся – яка елегантна можливість експропріації коштів у бізнесу.

Юридична консультація « Хесторія Україна – Плюс»

Ірина Туншина