Проблемні питання застави корпоративних прав – юридична консультація

Існуюча на сьогодні практика передачі в заставу частки у статутному капіталі товариств з обмеженою відповідальністю  як спосіб забезпечення зобов’язань свідчить, що при виконанні умов такого договору застави виникають численні проблеми. Ці проблеми пов’язані з відсутністю чіткого правового регулювання застави корпоративних прав. Саме юридична консультація на дану тематику останнім часом користується досить високим попитом. Тому ми вирішили дати роз’яснення з приводу даного питання.

Корпоративні права як предмет застави

Відповідно до ст. 576 ЦК України та ст. 4 Закону України „Про заставу” предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Тобто, аналізуючи діючі норми законодавства, можна дійти висновку, що предмет застави повинен відповідати таким умовам:

  • заставодавець має право його відчужити;
  • на предмет застави може бути звернено стягнення кредиторів;
  • предмет застави не повинен входити в перелік об’єктів, які не можуть бути заставою.

В законодавстві немає окремої вказівки щодо можливості застави частки в статутному капіталі. Чи відповідають вище вказаним вимогам корпоративні права? З’ясуємо можливість  відчуження частки у статутному капіталі товариства.

Так, відповідно до ст. 53 Закону України «Про господарські товариства», учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства. Відчуження учасником товариства своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Таким чином, приходимо до висновку, що частка в статутному капіталі товариства може бути відчужена.

Однак, найскладнішім питанням залишається проблема звернення стягнення на предмет такої застави. Необхідно визначити, чи можливе звернення стягнення кредиторів на частку у статутному капіталі?

Згідно ст. 149 ЦК України та 57 Закону України «Про господарські товариства» звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише в разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред’явлення вимог кредиторами.

На підставі вище викладеного, можна зробити висновок, що звернення не допускається на частку у товаристві, але допускається на частину майна товариства, пропорційну частці в статутному капіталі. В результаті стягнення кредитор не набуває прав учасника товариства, а має право на частину вартості майна товариства згідно з балансом, який складається на дату пред’явлення вимог кредиторами. При цьому, передача частки у заставу будь-яким чином не обмежує право такого учасника брати участь в управлінні товариством, а кредитор не має важелів впливу на діяльність товариства та не може контролювати його господарську діяльність.

На практиці це призводить до того, що на момент звернення стягнення від майна товариства вже нічого не залишається. В будь-який момент товариство може позбутися активів або іншим чином заплановано погіршити свій фінансовий стан. В деяких випадках навпаки, кредитор змушений звертати стягнення на частину майна товариства навіть тоді, коли він в цьому не зацікавлений.

Проблемні питання застави корпоративних прав

Однією з найскладніших проблем, що виникають при заставі корпоративних прав є необхідність внесення змін у статут, пов’язаних із відступленням частки у статутному капіталі на користь кредитора-заставодержателя.

У разі, коли кредитор придбав частку в розмірі, що не дозволяє йому прийняти і зареєструвати зміни до статуту самостійно, згода інших учасників товариства має ключове значення, оскільки без згоди учасників неможливо внести зміни до статуту, пов’язані із зміною у складі учасників та розподілу їх часток. Проте, практика свідчить, що спонукати товариство до таких дій вкрай складно. В більшості випадків кредитори приймають частку в статутному капіталі товариства у якості застави за умови, якщо розмір цієї частки становить більш як 60 %, тобто, згідно ч. 1 ст. 60 Закону “Про господарські товариства”, забезпечується кворум на загальних зборах учасників. Тільки в такому порядку учасник може безперешкодно внести необхідні зміни до статуту.

Утім, ще досі суди не визначилися з практикою застосування звернення стягнення на заставлені корпоративні права. Суд не вповноважений вносити зміни до статуту товариства у зв’язку з тим, що рішення такого питання віднесено виключно до компетенції загальних зборів учасників товариства. Суд може зобов’язати товариство зареєструвати зміни до статуту, проте, в цьому випадку, рішення щодо змін має бути прийняте загальними зборами учасників.

Іншою проблемою, що виникає при заставі корпоративних прав, є оспорювання їх майнового характеру. Існує вірогідність визнання договору застави корпоративних прав недійсним в судовому порядку на підставі того, що заставлені права не мають майнового характеру. Як відомо, згідно ст. 576 ЦК України та ст. 4 Закону України „Про заставу” однієї із умов предмета застави є його майновий характер. Питання про майновий характер корпоративних прав є спірним і це викликає певні ризики для кредитора.

Виходячи з існуючих ризиків для кредитора, одночасно з укладанням договору застави,  кредитори вимагають підписання договору купівлі-продажу корпоративних прав під умовою, якою є невиконання обов’язків боржника за кредитним договором або договором застави.

З метою правового регулювання питання застави частки в статутному капіталі товариства, на розгляд Верховної Ради України внесено проект Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю». Цим законопроектом передбачена можливість застави частки в статутному капіталі товариства. Так, згідно проекту закону, учасник товариства має право передати свою частку у заставу іншому учаснику товариства або третій особі лише за згодою інших учасників товариства. Також законопроектом передбачено, що у разі звернення стягнення на частку у статутному капіталі товариства як предмета застави, набувач зазначеної частки – третя особа стає учасником товариства незалежно від згоди інших учасників товариства.

Безумовно, на сьогодні питання правового регулювання застави корпоративних прав є актуальною проблемою і потребує законодавчого вирішення. У разі виникнення труднощів при вирішенні подібного роду питань, юридична консультація спеціалістів завжди може стати Вам у нагоді.

Лазуренко А.В.

Юридична консультація компанії “Хесторія Україна-Плюс”

Write a Reply or Comment