Розподіл боргів при розлученні

Розподіл боргів при розлученні – тема не менш важлива, ніж розподіл майна. І хоча кожен окремий випадок в більшості своїй є індивідуальним, у зв’язку з чим жоден матеріал на дану тематику не зможе передати все різноманіття можливих варіантів розвитку ситуації, юридична консультація нашої компанії все ж спробує висвітлити деякі аспекти.

Спираючись на статтю 65 частини 4 СК можна сказати, що при розподілі майна внаслідок розлучення враховуються і зобов’язання за отриманими кредитами, правда, при умові, що вони використані в інтересах сім’ї. Однак, ст. 65 СК регулює тільки ті відносини, які стосуються розпорядження спільним майном, кредитний же договір є угодою з отримання позикових коштів у власність. Ось і виходить, що взяти кредит може один з подружжя, а повертати доведеться обом.

Позиція Верховного Суду України, викладена в постанові Пленуму ВСУ від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розторгнення шлюбу, визнання його недійсним та розподіл спільного майна членів подружжя», свідчить про те, що при розподілі майна враховуються також борги членів подружжя та правовідносини по зобов’язанням, які виникли в інтересах сім’ї (пункт 24). Вказаний підхід ВСУ свідчить про те, що при вирішенні подібних питань суд повинен встановити, чи були витрачені в інтересах сім’ї кошти, які були отримані одним з членів подружжя на підставі, в тому числі, але не виключно, укладеного ним кредитного договору.

Розглянемо більш детально. Українське законодавство не визначає поняття «в інтересах сім’ї», а це може означати тільки те, що якщо, припустимо, з кредитом, узятим на придбання квартири, в якій в результаті проживає подружжя – все зрозуміло, то із зобов’язаннями по кредиту, витраченому, наприклад, на навчання одного з членів подружжя, виникне багато нюансів. Другому члену подружжя необхідно буде сильно постаратися, щоб довести, що ці кошти були витрачені виключно на потреби колишнього партнера. За замовчуванням, згідно зі статтею 65 СКУ вважається, що будь-хто з членів подружжя, хто підписує якийсь договір, діє за згодою другого з членів подружжя. При цьому, згідно з частиною 3 статті 65 СК, для укладення одним з членів подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення та (або) державної реєстрації, а також договорів щодо цінного майна, згода другого з членів подружжя повинна бути подана у письмовій формі.

Такий стан речей створює підстави для зловживання даним положенням різного роду аферистами і «недобросовісними», якщо можна так сказати, членами подружжя. Таких випадків досить багато в практиці юристів нашої компанії. Ось приклад реальної ситуації: У січні 2013 року між громадянкою Л і громадянином М був укладений шлюб. У березні цього ж року громадянкою Л було взято кредит на придбання автомобіля в сумі 360000.00 грн. У червні 2013 року в трьох банках цією ж громадянкою Л були укладені договори на отримання в кредит коштів на загальну суму 380000.00 грн. Даними засобами була достроково погашена вся сума заборгованості по кредиту за автомобіль. Серпень 2013 розпочався з того, що вищезгаданий автомобіль був проданий, а закінчився тим, що подружжя розлучилося. У результаті: кошти, отримані громадянкою Л, а за фактом – зниклі у невідомому напрямку, суд визнав витраченими в інтересах сім’ї, оскільки остання заявила про те, що віддала їх чоловікові. Довести ж зворотне той не зміг. Зобов’язання за кредитами, отриманими «екс» дружиною, за рішенням суду були розділені порівну.

Трохи математики, неабияка частка цинізму і у громадянки Л після розлучення гарантовано залишилася сума, рівна вартості проданого автомобіля, а це, з її слів, 340000.00 грн. за мінусом половини сум кредитів, узятих у трьох банках, які вона зобов’язана погасити. Разом виходить, що 150000.00 грн. залишається в активах громадянки Л, а 190000.00 грн. йдуть у порожнечу від громадянина М.

На жаль, подібні випадки не рідкість.

Що стосується кредитів, отриманих на придбання житлової площі, то по більшій своїй частині вони забезпечені іпотекою – заставою придбаного житла та/або іншого нерухомого майна. Це означає, що поряд з договором кредитування оформляється і договір іпотеки, і квартира до повного погашення суми позики знаходиться в заставі у банку і, по-перше, не може бути відчужена без його згоди, а, по-друге, може бути використана для погашення заборгованості, що виникла внаслідок несвоєчасних або взагалі відсутніх виплат по кредиту позичальником.

При розподілі такого майна суд враховує багато факторів. Наприклад, якщо зобов’язання вже частково погашені, то частина квартири, яка відповідає оплаченій частині позики, ділиться між подружжям, а частина житлової площі, що залишилася, буде належати тому, хто буде гасити залишок боргу. Правда, в цьому випадку важливу роль відіграє позикодавець (у більшості випадків банк). Саме він повинен дати дозвіл на оплату залишку кредиту в рівних частках колишніми членами подружжя, якщо спочатку договір був підписаний з одним з них.

Наскільки ви розумієте, на практиці буває по-різному: банк може і не дати такого дозволу, якщо раптом вважатиме другого з членів подружжя неплатоспроможним … Так що тут можливі варіанти.

У будь-якому випадку в процесі розподілу майна і зобов’язань можлива така кількість комбінацій, що консультація юриста буде вам вкрай необхідною, і бажано профільного, і що ще важливо – з досвідом, а найголовніше: заздалегідь!

Не тягніть. Вирішуйте проблему до її появи.

Ірина Туншина

Юридична консультація компанії “Хесторія Україна-Плюс”