Судова практика вирішення спорів із ДФС щодо трансфертного ціноутворювання

[:ru]”Інформаційно-аналітичний центр “ЛІГА”, 2019 Електронне видання Юрист & Закон

№29, 15 серпня 2019

Посилання на статтю: https://uz.ligazakon.net/#/articles/EA012953

© GESTORIA Ukraine

Автор: Євгенія Корольова, провідний юристконсульт ТОВ «ХЕСТОРІЯ Україна»

Тема трансферного ціноутворення поки що нова для України, проте вже набула актуальності. Зокрема, це пов’язано з тим, що останнім часом зростає кількість міжнародних корпорацій. Також інтерес до ТЦУ пов’язаний із нововведеннями в Податковому кодексі України (ПКУ).

 

Варто звернути увагу, що після внесення змін до ПКУ ДФС веде активну контрольно-перевірочну роботу щодо виконання правил ТЦУ платниками податків. Звичайно, нерідко виникають і спори з ДФС стосовно оподаткування прибутку платника податку, який бере участь у контрольованій операції.

 

Умовно кажучи, спори щодо ТЦУ можна поділити на:

 

  • спори, які виникають стосовно суті правил ТЦУ, зокрема оскарження податкових донарахувань із застосуванням методів, установлених ст. 39 ПКУ;

 

  • спори, які виникають щодо процедурних питань, зокрема відмова платника податку від надання документів під час проведення перевірки або недопуск до перевірки, неподання звіту про контрольовані операції.

 

Розглядаючи судову практику у сфері ТЦУ, варто звернути увагу на справу № 826/19192/16 за позовом ТОВ “Кернел-Трейд” до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.09.2016.

 

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2017 р.  у  цій  справі  в задоволенні позовних вимог ТОВ “Кернел-Трейд” відмовлено повністю.

Правова позиція контролюючого органу та рішення суду першої інстанції ґрунтувалися на тому, що форвардні контракти ТОВ “Кернел-Трейд”, на підставі яких було здійснено продаж компанії Inerco Trade S.A. (Швейцарська Конфедерація) товару “Олія  соняшникова  нерафінована”,  не  відповідають критеріям поняття “форвардний контракт”, оскільки на момент укладення  цих контрактів сторони не узгодили та не зафіксували ціну і вартість товарів,  які  мають  бути  незмінними протягом дії форвардного періоду. Не погодившись із рішенням суду від 30.05.2017 р., ТОВ “Кернел-Трейд” звернулося до  апеляційного суду. За результатами розгляду справи Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 26.09.2017 р. у справі № 826/19192/16 апеляційну скаргу ТОВ “Кернел-Трейд” задовольнив, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від  30.05.2017  р.  скасував.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції висновувався з того, що законодавство України не містить жодних обмежень або заборон щодо можливості внесення змін і доповнень до форвардного контракту після його укладення, якщо на те є згода сторін або досягнення  ними  певних домовленостей. Саме тому укладання додаткових угод до форвардних контрактів визнано правомірним.

 

А втім, 08 жовтня 2017 р. Офіс великих платників податків ДФС подав касаційну скаргу. 20.06.2018 постановою Верховного Суду цю касаційну скаргу було частково задоволено; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2017 р. і  постанову  Київського  апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 р. скасовано; адміністративну справу № 826/19192/16 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

 

Так, у постанові від 20.06.2018 р. у справі № 826/19192/16 Верховний Суд зазначив щодо необхідності дослідження обґрунтованості доводів податкового органу щодо завищення звичайних цін за всіма операціями, покладеними в основу спірних податкових повідомлень-рішень, встановлення розміру такого завищення, а також правильність обрання  податковим  органом  методу визначення ціни у контрольованих операціях та проведення відповідних розрахунків.

 

І 03 липня 2019 р. рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва позовні вимоги ТОВ “Кернел-Трейд” було задоволено. Відповідно до вказаного рішення суд вважає, що Офіс великих платників податків ДФС під час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень не дотримався вимог ПКУ, а саме: розрахунок звичайної ціни в контрольованих операціях було зроблено із порушенням норм ст. 39 цього Кодексу.

 

Отже, проаналізувавши дану справу, варто констатувати, що ДФС, не аналізував та не співставляв об`єктивні умови договорів, що можуть впливати на ціну,  аналіз рівня справедливих ринкових цін    на ідентичні товари на ринку.

 

Дослідивши судову практику спорів щодо ТЦУ, робимо висновок, що станом на  сьогодні  багато спорів у цій сфері пов’язано з процедурними питаннями ТЦУ.

 

Так, у постанові Верховного Суду у справі № 804/5049/17 від 25.05.2018 р. вказано, що відсутність норми, яка б визначала обов’язок подання уточнюючого звіту платником податків, строків його подання, відповідальність за невиконання такого обов’язку,  унеможливлює  застосування податковим органом штрафних санкцій.

 

У цій справі платник податків ТОВ “Клуб чипсів” звернувся до суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, яким до  нього  застосовано  штрафні санкції в сумі 566370 грн за порушення пп. 39.4.2 ст. 39 ПК України.

 

З матеріалів справи вбачається, що склад податкового правопорушення, покладений в основу спірного податкового повідомлення-рішення, який ДФС визначила як неподання ТОВ “Клуб чипсів” уточнюючого звіту про контрольовані операції за 2015 рік після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу,  застосованого за невнесення до  звіту про контрольовані операції за 2015 рік інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції.

 

Розглянувши цю справу, суди всіх трьох інстанцій винесли свої рішення на користь  ТОВ  “Клуб чипсів” і скасували податкове повідомлення-рішення.

Так, Верховний Суд у постанові від 25.05.2018  р., відмовляючи в задоволенні касаційної скарги  ДФС, зазначив таке: аналіз зазначених положень дає підстави погодитись з висновками судів попередніх інстанцій про те, що можливість подання уточнюючого звіту передбачена  законодавством з 01 січня 2017 року,  в редакції цієї норми до 01 січня 2017 року такої можливості   не передбачалось, рівно як і не було врегульовано питання подання нового звіту, не визначались строки їх подання, в тому числі за 2015 рік.

ДФС застосувала відповідальність на підставі положень п. 120.3 ст. 120 ПКУ в редакції Закону від 21.12.2016 р. № 1797-VIII.

 

Тож податковий орган установив порушення із застосуванням норми, чинної з 01 січня 2017 р., яке триває, за логікою ДФС, з 31 жовтня 2016 р. (отже, до виникнення нової норми права, яка  встановлює відповідальність), тобто застосувавши таку норму із зворотною дією в часі. При цьому оскаржуване нарахування штрафу здійснено з 01 січня 2017 р. за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого), неподання якого виникло з 31 жовтня 2016 р.

 

Верховний Суд зазначив, що відсутність у 2016 році норми, якою було б установлено обов’язок платника податків подавати уточнюючий звіт, строки його подання, відповідальність за невиконання такого обов’язку,  унеможливлює застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій   і свідчить про безпідставність та протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

 

На підставі аналізу української судової практики щодо ТЦУ варто констатувати, що станом на сьогодні стосовно цієї сфери вже є висновки Верховного Суду, який, дослідивши матеріали справ, виносить рішення на користь платників податків. Рішення Верховного Суду, зокрема по вказаним справам, мають важливе значення, оскільки вони створили основу судової практику у сфері ТЦУ.

Посилання на статтю: https://uz.ligazakon.net/#/articles/EA012953

 

© ТОВ “Інформаційно-аналітичний центр “ЛІГА”, 2019

© ТОВ “ЛІГА ЗАКОН”, 2019

[:ua]”Інформаційно-аналітичний центр “ЛІГА”, 2019 Електронне видання Юрист & Закон

№29, 15 серпня 2019

Посилання на статтю: https://uz.ligazakon.net/#/articles/EA012953

© GESTORIA Ukraine

Автор: Євгенія Корольова, провідний юристконсульт ТОВ «ХЕСТОРІЯ Україна»

Тема трансферного ціноутворення поки що нова для України, проте вже набула актуальності. Зокрема, це пов’язано з тим, що останнім часом зростає кількість міжнародних корпорацій. Також інтерес до ТЦУ пов’язаний із нововведеннями в Податковому кодексі України (ПКУ).

 

Варто звернути увагу, що після внесення змін до ПКУ ДФС веде активну контрольно-перевірочну роботу щодо виконання правил ТЦУ платниками податків. Звичайно, нерідко виникають і спори з ДФС стосовно оподаткування прибутку платника податку, який бере участь у контрольованій операції.

 

Умовно кажучи, спори щодо ТЦУ можна поділити на:

 

  • спори, які виникають стосовно суті правил ТЦУ, зокрема оскарження податкових донарахувань із застосуванням методів, установлених ст. 39 ПКУ;

 

  • спори, які виникають щодо процедурних питань, зокрема відмова платника податку від надання документів під час проведення перевірки або недопуск до перевірки, неподання звіту про контрольовані операції.

 

Розглядаючи судову практику у сфері ТЦУ, варто звернути увагу на справу № 826/19192/16 за позовом ТОВ “Кернел-Трейд” до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.09.2016.

 

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2017 р.  у  цій  справі  в задоволенні позовних вимог ТОВ “Кернел-Трейд” відмовлено повністю.

Правова позиція контролюючого органу та рішення суду першої інстанції ґрунтувалися на тому, що форвардні контракти ТОВ “Кернел-Трейд”, на підставі яких було здійснено продаж компанії Inerco Trade S.A. (Швейцарська Конфедерація) товару “Олія  соняшникова  нерафінована”,  не  відповідають критеріям поняття “форвардний контракт”, оскільки на момент укладення  цих контрактів сторони не узгодили та не зафіксували ціну і вартість товарів,  які  мають  бути  незмінними протягом дії форвардного періоду. Не погодившись із рішенням суду від 30.05.2017 р., ТОВ “Кернел-Трейд” звернулося до  апеляційного суду. За результатами розгляду справи Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 26.09.2017 р. у справі № 826/19192/16 апеляційну скаргу ТОВ “Кернел-Трейд” задовольнив, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від  30.05.2017  р.  скасував.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції висновувався з того, що законодавство України не містить жодних обмежень або заборон щодо можливості внесення змін і доповнень до форвардного контракту після його укладення, якщо на те є згода сторін або досягнення  ними  певних домовленостей. Саме тому укладання додаткових угод до форвардних контрактів визнано правомірним.

 

А втім, 08 жовтня 2017 р. Офіс великих платників податків ДФС подав касаційну скаргу. 20.06.2018 постановою Верховного Суду цю касаційну скаргу було частково задоволено; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2017 р. і  постанову  Київського  апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 р. скасовано; адміністративну справу № 826/19192/16 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

 

Так, у постанові від 20.06.2018 р. у справі № 826/19192/16 Верховний Суд зазначив щодо необхідності дослідження обґрунтованості доводів податкового органу щодо завищення звичайних цін за всіма операціями, покладеними в основу спірних податкових повідомлень-рішень, встановлення розміру такого завищення, а також правильність обрання  податковим  органом  методу визначення ціни у контрольованих операціях та проведення відповідних розрахунків.

 

І 03 липня 2019 р. рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва позовні вимоги ТОВ “Кернел-Трейд” було задоволено. Відповідно до вказаного рішення суд вважає, що Офіс великих платників податків ДФС під час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень не дотримався вимог ПКУ, а саме: розрахунок звичайної ціни в контрольованих операціях було зроблено із порушенням норм ст. 39 цього Кодексу.

 

Отже, проаналізувавши дану справу, варто констатувати, що ДФС, не аналізував та не співставляв об`єктивні умови договорів, що можуть впливати на ціну,  аналіз рівня справедливих ринкових цін    на ідентичні товари на ринку.

 

Дослідивши судову практику спорів щодо ТЦУ, робимо висновок, що станом на  сьогодні  багато спорів у цій сфері пов’язано з процедурними питаннями ТЦУ.

 

Так, у постанові Верховного Суду у справі № 804/5049/17 від 25.05.2018 р. вказано, що відсутність норми, яка б визначала обов’язок подання уточнюючого звіту платником податків, строків його подання, відповідальність за невиконання такого обов’язку,  унеможливлює  застосування податковим органом штрафних санкцій.

 

У цій справі платник податків ТОВ “Клуб чипсів” звернувся до суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, яким до  нього  застосовано  штрафні санкції в сумі 566370 грн за порушення пп. 39.4.2 ст. 39 ПК України.

 

З матеріалів справи вбачається, що склад податкового правопорушення, покладений в основу спірного податкового повідомлення-рішення, який ДФС визначила як неподання ТОВ “Клуб чипсів” уточнюючого звіту про контрольовані операції за 2015 рік після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу,  застосованого за невнесення до  звіту про контрольовані операції за 2015 рік інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції.

 

Розглянувши цю справу, суди всіх трьох інстанцій винесли свої рішення на користь  ТОВ  “Клуб чипсів” і скасували податкове повідомлення-рішення.

Так, Верховний Суд у постанові від 25.05.2018  р., відмовляючи в задоволенні касаційної скарги  ДФС, зазначив таке: аналіз зазначених положень дає підстави погодитись з висновками судів попередніх інстанцій про те, що можливість подання уточнюючого звіту передбачена  законодавством з 01 січня 2017 року,  в редакції цієї норми до 01 січня 2017 року такої можливості   не передбачалось, рівно як і не було врегульовано питання подання нового звіту, не визначались строки їх подання, в тому числі за 2015 рік.

ДФС застосувала відповідальність на підставі положень п. 120.3 ст. 120 ПКУ в редакції Закону від 21.12.2016 р. № 1797-VIII.

 

Тож податковий орган установив порушення із застосуванням норми, чинної з 01 січня 2017 р., яке триває, за логікою ДФС, з 31 жовтня 2016 р. (отже, до виникнення нової норми права, яка  встановлює відповідальність), тобто застосувавши таку норму із зворотною дією в часі. При цьому оскаржуване нарахування штрафу здійснено з 01 січня 2017 р. за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого), неподання якого виникло з 31 жовтня 2016 р.

 

Верховний Суд зазначив, що відсутність у 2016 році норми, якою було б установлено обов’язок платника податків подавати уточнюючий звіт, строки його подання, відповідальність за невиконання такого обов’язку,  унеможливлює застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій   і свідчить про безпідставність та протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

 

На підставі аналізу української судової практики щодо ТЦУ варто констатувати, що станом на сьогодні стосовно цієї сфери вже є висновки Верховного Суду, який, дослідивши матеріали справ, виносить рішення на користь платників податків. Рішення Верховного Суду, зокрема по вказаним справам, мають важливе значення, оскільки вони створили основу судової практику у сфері ТЦУ.

 

Посилання на статтю: https://uz.ligazakon.net/#/articles/EA012953

 

© ТОВ “Інформаційно-аналітичний центр “ЛІГА”, 2019

© ТОВ “ЛІГА ЗАКОН”, 2019

[:]

Write a Reply or Comment