ЗОНА.UA. Знаки для товарів і послуг в мережі Інтернет. Як у віртуальності захиститися від реальності

Український сегмент всесвітньої мережі Інтернет в цілому увібрав в себе загальні міжнародні стандарти, що визначають поведінку його учасників, проте деякі особливості все ж виникли. Якщо починати розмову про торговельні марки, де роль державного регулятора спочатку визначалася досить чіткими формулюваннями, то неконкретність понятійного апарату для мережевого застосування окремих частин законодавства призвела до виникнення цікавих казусів.

Почнемо з того, що для реєстрації доменного імені в українському сегменті мережі інтернет (мається на увазі національний домен верхнього рівня), а саме АДРЕСА_ВАШОГО_САЙТУ.UA, необхідно бути власником або користувачем знаку для товарів і послуг, який зареєстрований належним чином в Україні або в іншій країні (за правилами Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків). Це правило, на перший погляд, захищає учасників ринку від можливих зловживань у сфері використання імен для сайтів і, так званих, «сквоттерів», які реєструють «красиві» доменні імена для подальшого перепродажу. Проте, такі обмеження не завжди узгоджуються із законодавством, що регулює правовідносини у сфері інтелектуальної власності.

Особливий інтерес викликає той факт, що національна доменна зона UA фактично знаходиться в розпорядженні суб’єкта приватного права (юридично – декількох суб’єктів), тобто недержавні структури володіють спектром прав і повноважень, які зазвичай прийнято пов’язувати саме з державним регулюванням. Учасники ринку, в своїй більшості згодні, що реєстратор українських доменів національного рівня діє обґрунтовано, здебільшого не допускаючи незаконних обмежень у використанні знаків для товарів і послуг. Окремі судові справи та періодичні публікації щодо спорів реєстраторів із правоволодільцями торговельних марок не можуть давати підстави для розмови про якісь критичні порушення.

Щодо вказаних порушень слід окремо визначитись. В українському законодавстві відсутні будь-які норми, що регулюють діяльність правоволодільців в мережі Інтернет. Так, Правила домену UA не являються нормативно-правовим актом, а також не регулюють правовідносини між реєстраторами та власниками торговельних марок. Це, фактично, вигаданий окремим колом осіб регламент поведінки, притаманний більше «джентельменським угодам», а ніж нормам права.

Мережа Інтернет (у сучасному вигляді) існує понад 20 років, однак її глобальність й досі передбачає децентралізацію і певну відкритість. Натомість, практика захисту торговельних марок налічує вже не одну сотню років, що змушує звичаї та попереднє законодавство трансформуватися для подальшого використання у нових умовах.

Фактично єдиними нормами, які стосуються регулювання обігу інформації в мережі Інтернет, є Закони України «Про телекомунікації» та «Про захист персональних даних». Також частково можливе використання Цивільного кодексу України та Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Чому частково? Власне, ці нормативні акти чітко регулюють поняття «торговельної марки» та її захисту, однак, вони взагалі не розглядають питання обігу та використання інформації у всесвітній мережі.

Знак для товарів і послуг як позначення або знак, за яким товари та послуги одних осіб відрізняються від товарів та послуг інших осіб, є засобом індивідуалізації товарів та учасників господарського обігу і є об’єктом права інтелектуальної власності, зокрема права промислової власності.

У Цивільному кодексі України відносно знаку для товарів і послуг вживається термін «торговельна марка», а в Законі України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», відповідно більш «офіційне» формулювання, яке бачимо в назві вказаного закону. По суті термін «знак для товарів і послуг» та «торговельна марка» означають одне і те саме поняття і тому можуть вживатися як рівнозначні, однак це створює додаткові питання щодо правового регулювання.

Український інститут промислової власності (або більш звичне – «Укрпатент») як державне підприємство, в цілому, у своїй діяльності регулюється низкою законодавчих актів, однак, «телекомунікаційні питання» ним взагалі не розглядаються. З іншого боку, мережа Інтернет є лише частиною телекомунікаційної сфери діяльності і більшою мірою визначена терміном «інформація», який кореспондує до Закону України «Про інформацію». У відповідності до ч. 1 ст. 3 вказаного закону серед основних напрямків державної інформаційної політики є, в тому числі, створення інформаційних систем і мереж. Однак мережа Інтернет була створена і функціонує не завдяки українській державі, а в деяких випадках, навіть, і всупереч бажанням окремих її представників.

Славнозвісне розпорядження КМУ України «Про адміністрування домену «.UA»» №447-р в редакції від  22.07.2003 року, свого часу, було намаганням держави взяти під власний контроль всю зону українського інтернету. Слід зазначити, що це розпорядження є чинним нормативним актом, однак на даний час його чинність не зовсім очевидна. Національній домен й досі адмініструє фізична особа, що мешкає на території іншої країни (юридично це оформлено трохи інакше).

Український Мережевий Інформаційний Центр на даний момент виконує свої функції щодо іншого домену. Можливість користуватися кириличними іменами в назви сайтів, а саме доменом «УКР», обговорювалася вже давно, а із минулого року така можливість вже перетворилася на буденну реальність. Досить показовим є той факт, що в даний момент вже доступна реєстрація імен в цьому домені без надання документів, які підтверджують право на використання знаку для товарів і послуг. Фактично державне регулювання виявилося більш м’яким та гнучким, що на погляд автора даного матеріалу є правовим нонсенсом.

Домен UA, як «вимагатель» наявності торговельних марок, був відмінним фільтром для тих, хто не мешкав в Україні. Зареєструвати знак для товарів та послуг іноземцям у нашій державі не так просто. З іншого боку наявні передвісники, що в майбутньому домен UA стане також більш доступним для бажаючих користуватися таким доменним ім’ям. Це, по-перше обґрунтовано й наповненням ринку, в якому більшість українських компаній вже давно представлена, а всі нові суб’єкти господарювання просто вимушені прийняти як належне наявність «зайнятих імен» як у сфері знаків для товарів та послуг, так і у віртуальному просторі. По-друге, певна конкуренція з боку домену УКР змусить пом’якшувати правила реєстрації доменних імен в зоні UA.

З іншого боку, судовий спір відомої компанії щодо домену google.ua за право його використовувати є показовим прикладом того, що не завжди реєстрація знаку для товарів та послуг є достатнім захистом власних брендів. Значна кількість спорів щодо використання торговельних марок в мережі Інтернет складається саме із «співзвучності» та схожості найменувань брендів іноді зовсім у різних сферах діяльності. А деякі власники торговельних марок взагалі не намагаються висвітлювати це у мережі, що є окремою проблемою для реєстраторів доменних імен.

Щодо знаків для товарів та послуг, які виражені у формі, що не може бути прямо використана для передавання телекомунікаційними шляхами, існує окремий шлях в Інтернет. Сучасні пристрої забезпечують передавання інформації майже до всіх органів почуття людини. Виключенням на цей час є лише смаки, запахи та окремі види тактильних почуттів, однак, за українським законодавством, їх зареєструвати поки що не має можливості, хоча в інших країнах це вже досить поширена практика.

Замість висновків, які читач може зробити самостійно, слід додати, що розробка, реєстрація і використання торговельних марок в Україні стикається з першими «дитячими хворобами», які в цілому були притаманні більшості європейських держав, однак ми все більше інтегруємося у сучасне світове суспільство, а це створює нові шляхи для подолання більшості проблемних питань галузі. Останні суспільно-політичні події у країні взагалі створюють стільки нових казусів, що їх розв’язання буде тривати не один рік, а сфера патентування та захисту прав інтелектуальної власності одна із перших відчує на собі всі ті негативні зміни, що вже сталися, і, що можуть статися в майбутньому.

Юридична консультація компанії “Хесторія Україна-Плюс”

Святашов А. М.